І листям всі стежки-дороги
вкрила.
І сині-сині небеса розмила,
З яких печально лине
кру — кру — кру.
Далекий друг не пише нам листа,
Холодний став колише сірі плеса.
Вистукують в пітьмі дзвінкі колеса,
Минаючи і села, і міста.
Світ вужчим, чи то ширшим
нині став,
А ти — не вдома, їдеш у вагоні,
Стрічаєш на глухому перегоні
Обхідника, що наче встав з хреста.