ВАСИЛЬ

МИКОЛАЙОВИЧ

ДРАБИШИНЕЦЬ

НАША ДОРОГА
Чи то від світу, чи самого Бога
Нам випала ця чаша гіркоти,
Яку п’ємо. І Хресна ця дорога,
Якою нам тут суджено пройти.
З віків минулих у віки майбутні
Нам нести хрест і проливати кров.
Сміються з нас усього світу трутні,
Що в нас розбита віра і любов,
Надія наша у світах блукає,
Шукає щастя у чужих огромах...
...Моя надія теж мене гукає
Іти у світ. Я хочу жити вдома.
.

Присвята | Поламані рами | Україна чи пустиня? | Ти, Сило Духа | Куди ми йдем? | Верба | Сон | Де сонце ходить спати? | Мінялись прапори | Колись я дуже сумував за вами | Рефам | Хрести й хрести | Відгуляла весна | Чого до серця лізе сум? | І впали зрубані гаї | Були в нас люди | Моя віра | Чи сумно, чи прикро | Чиї ми? | На самоті | Нам залишається так мало | Хтось має хобі | Надоїло життя | Гадаю | Великі люди в нас | Останнє слово | Наливала отрути | Людський шлях | Минають дні | Київська Русь | На грані честі | Ніч пішла | На всі вітри летять надії | Городили плоти | І мертвих, і живих | Життя було | Далеч сірих днів | До незалежності | На кораблі | Пташина доля | Жінка і мати | Багато в світі зла | Твоя бандура | Наламано кісток | Наша дорога | Обриваються надії