ВАСИЛЬ

МИКОЛАЙОВИЧ

ДРАБИШИНЕЦЬ

Надоїло життя
Надоїло життя, але смерті
не прошу,
Ні грошей, ні чинів, ні квартир,
ні мортир.
Не жену Божий світ в сніговерті
порошу,
Не водив я братів у тюремний
сортир.
Будували ми світ, але вийшло
«Корито»,
Хтось за нього і нині готовий —
«на смерть».
...Правду Божу одвічну
побито й зарито,
А над світом кружляє лиха
круговерть.

Присвята | Поламані рами | Україна чи пустиня? | Ти, Сило Духа | Куди ми йдем? | Верба | Сон | Де сонце ходить спати? | Мінялись прапори | Колись я дуже сумував за вами | Рефам | Хрести й хрести | Відгуляла весна | Чого до серця лізе сум? | І впали зрубані гаї | Були в нас люди | Моя віра | Чи сумно, чи прикро | Чиї ми? | На самоті | Нам залишається так мало | Хтось має хобі | Надоїло життя | Гадаю | Великі люди в нас | Останнє слово | Наливала отрути | Людський шлях | Минають дні | Київська Русь | На грані честі | Ніч пішла | На всі вітри летять надії | Городили плоти | І мертвих, і живих | Життя було | Далеч сірих днів | До незалежності | На кораблі | Пташина доля | Жінка і мати | Багато в світі зла | Твоя бандура | Наламано кісток | Наша дорога | Обриваються надії