Колись я дуже сумував за вами,
А нині — не сумую ні за ким.
Кріп, ночі й дні пекучими
словами
За мною вслід летять стрімкі роки.
Я пам’ятаю добре, не згубилось
Те слово, що ви мовили мені.
Та що сказати — вірилось, любилось
Там, на зорі моїх вишневих днів.
Там молодість буяла, там
веснилось,
Любов цвіла, злітала наче птах.
Чи то насправді, чи лише
наснилось,
Чи загубилось в молодих літах?
Та що шукати спогади примхливі,
Було усе, з любов’ю йшла жура.
Але на світі ми були щасливі,
Шуміла в зливах золота пора.