Чи сумно, чи прикро
Упала макітра додолу,
Розбилася в друзки
Свята неповторна зоря.
На грані макітри
Осколки. Останки. Вій, вітре,
Неси наші долі
І душі в світи, за моря.
В далекі країни незнані,
Хай злидні не квітнуть
На світі батьків
І під небом, мені не чужим.
Макітри шкода,
Але сльози не знаю, хто витре,
Можливо, ти знаєш,
Тоді людям правду скажи.
Скажи, чому смуток
Мене огортає щомиті?
Скажи, чому діти
Летять за незнану межу?
... Чому нам віками
Нема де, по правді, подітись.
Чому наші душі
Завалено в чорну іржу?